полотніти

ПОЛОТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

Ставати блідим, білим як полотно; бліднути.

Лице його то полотніло, то наливалося кров'ю (Панас Мирний);

Часто-густо він закушував губи, щоб не розпалитися гнівом. То полотнів, то червонів (Ю. Шовкопляс);

* Образно. Ніч полотніла. За .. лісом народжувався день (Г. Епік).

Значення в інших словниках

1. полотніти — Бліднути, біліти, ставати білим, як полотно <�стіна, крейда, смерть>.  Словник синонімів Караванського
2. полотніти — див. боятися  Словник синонімів Вусика
3. полотніти — -ію, -ієш, недок. Ставати блідим, білим як полотно; бліднути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. полотніти — полотні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
5. полотніти — БЛІ́ДНУТИ (про обличчя — втрачати рум'янець і взагалі природну свіжість під впливом сильних почуттів, хвороби і т. ін.), БЛІДНІ́ТИ заст., БІЛІ́ТИ підсил., СІРІ́ТИ підсил., ПОЛОТНІ́ТИ підсил., ЗЕЛЕНІ́ТИ підсил. розм. — Д...  Словник синонімів української мови
6. полотніти — ПОЛОТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати блідим, білим як полотно; бліднути. Лице його то полотніло, то наливалося кров’ю (Мирний, IV, 1955, 60); Часто-густо він закушував губи, щоб не розпалитися гнівом. То полотнів, то червонів (Шовк.  Словник української мови в 11 томах
7. полотніти — Полотні́ти, -ні́ю, -єш гл. Блѣднѣть, дѣлаться бѣлымъ какъ полотно.  Словник української мови Грінченка