полотніти
ПОЛОТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати блідим, білим як полотно; бліднути.
Лице його то полотніло, то наливалося кров’ю (Мирний, IV, 1955, 60);
Часто-густо він закушував губи, щоб не розпалитися гнівом. То полотнів, то червонів (Шовк., Інженери, 1956, 336);
*Образно. Ніч полотніла. За.. лісом народжувався день (Епік, Тв., 1958, 59).
Словник української мови (СУМ-11)