полохливість
ПОЛОХЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість і стан за знач. полохли́вий.
Хо має причину радіти, бо хто ж то, як не він, нарікав на полохливість, що трима його на світі (М. Коцюбинський);
Перед очима виринає .. обличчя і ті карі очі, в яких докупи зійшлися весела посмішка і насторожена дівоча полохливість (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)