полохливо

ПОЛОХЛИ́ВО.

Присл. до полохли́вий.

Він виглянув у сіни, причинив двері й усе полохливо оглядався на всі боки (І. Нечуй-Левицький);

Даремно ворог б'є на сполох полохливо, – його безсилий дзвін стихає на горах... (В. Сосюра);

* Образно. На осяяне поле впали од копиць тіні і полохливо тремтять (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. полохливо — Присл. до полохливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полохливо — полохли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. полохливо — ПОЛОХЛИ́ВО. Присл. до полохли́вий. Він виглянув у сіни, причинив двері й усе полохливо оглядався на всі боки (Н.-Лев., III, 1956, 156); Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах… (Сос., І, 1957, 53); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
4. полохливо — Полохливо нар. Пугливо, робко.  Словник української мови Грінченка