1. Словник української мови у 20 томах

полохливо

ПОЛОХЛИ́ВО.

Присл. до полохли́вий.

Він виглянув у сіни, причинив двері й усе полохливо оглядався на всі боки (І. Нечуй-Левицький);

Даремно ворог б'є на сполох полохливо, – його безсилий дзвін стихає на горах... (В. Сосюра);

* Образно. На осяяне поле впали од копиць тіні і полохливо тремтять (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полохливо — Присл. до полохливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полохливо — полохли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. полохливо — ПОЛОХЛИ́ВО. Присл. до полохли́вий. Він виглянув у сіни, причинив двері й усе полохливо оглядався на всі боки (Н.-Лев., III, 1956, 156); Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах… (Сос., І, 1957, 53); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  4. полохливо — Полохливо нар. Пугливо, робко. Словник української мови Грінченка