полохливо

ПОЛОХЛИ́ВО. Присл. до полохли́вий.

Він виглянув у сіни, причинив двері й усе полохливо оглядався на всі боки (Н.-Лев., III, 1956, 156);

Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах… (Сос., І, 1957, 53);

*Образно. На осяяне поле впали од копиць тіні і полохливо тремтять (Коцюб., II, 1955, 64).

Значення в інших словниках

1. полохливо — Присл. до полохливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полохливо — полохли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. полохливо — ПОЛОХЛИ́ВО. Присл. до полохли́вий. Він виглянув у сіни, причинив двері й усе полохливо оглядався на всі боки (І. Нечуй-Левицький); Даремно ворог б'є на сполох полохливо, – його безсилий дзвін стихає на горах... (В. Сосюра); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. полохливо — Полохливо нар. Пугливо, робко.  Словник української мови Грінченка