полум'яніти
ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Яскраво горіти; палати, палахкотіти.
Бува єдина мить .. Наплине вибухом, зітре і межі, й грані, І винесе тебе в простори на світанні, Обпалить, як вогонь, щоб сам полум'янів (А. Малишко);
// Яскраво світити; сяяти.
Мороз пече, .. сонце полум'яніє, по-зимовому низько стоячи над горою (Ю. Яновський);
// Набувати кольору полум'я, вогню; червоніти (про небо, частину обрію, де заходить сонце і т. ін.).
На сході полум'яніло небо, край землі загорався червоним вогнем (П. Кочура);
Полум'янів захід. Красиво заходило сонце (Я. Гримайло).
2. перен. Виділятися яскравим червоним кольором.
У вазах, оздоблених українським орнаментом, полум'яніють червоні гладіолуси (з газ.);
// Вкриватися рум'янцем, червоніти від збудження, ніяковості і т. ін.
Марія співчутливо дивиться на обличчя дівчини, що полум'яніє чи то від спалахів вогню, чи то від обиди (М. Руденко).
3. Виділяти багато тепла, дуже гріти; пашіти.
Сонце застигло на небі; воно полум'яніє страшною мертвою спекою (О. Донченко).
4. перен. Бути охопленим сильним почуттям, пристрастю.
І тоді народжується вдячність до предків, і любов до Батьківщини полум'яніє в серці з особливою силою (О. Довженко);
Душа її полум'яніє, вуста самі зацвітають усміхом, щось шепочуть (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)