полум'яніти

ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Яскраво горіти; палати, палахкотіти.

Бува єдина мить .. Наплине вибухом, зітре і межі, й грані, І винесе тебе в простори на світанні, Обпалить, як вогонь, щоб сам полум'янів (А. Малишко);

// Яскраво світити; сяяти.

Мороз пече, .. сонце полум'яніє, по-зимовому низько стоячи над горою (Ю. Яновський);

// Набувати кольору полум'я, вогню; червоніти (про небо, частину обрію, де заходить сонце і т. ін.).

На сході полум'яніло небо, край землі загорався червоним вогнем (П. Кочура);

Полум'янів захід. Красиво заходило сонце (Я. Гримайло).

2. перен. Виділятися яскравим червоним кольором.

У вазах, оздоблених українським орнаментом, полум'яніють червоні гладіолуси (з газ.);

// Вкриватися рум'янцем, червоніти від збудження, ніяковості і т. ін.

Марія співчутливо дивиться на обличчя дівчини, що полум'яніє чи то від спалахів вогню, чи то від обиди (М. Руденко).

3. Виділяти багато тепла, дуже гріти; пашіти.

Сонце застигло на небі; воно полум'яніє страшною мертвою спекою (О. Донченко).

4. перен. Бути охопленим сильним почуттям, пристрастю.

І тоді народжується вдячність до предків, і любов до Батьківщини полум'яніє в серці з особливою силою (О. Довженко);

Душа її полум'яніє, вуста самі зацвітають усміхом, щось шепочуть (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

полум'яніти

Значення в інших словниках