полуниця

ПОЛУНИ́ЦЯ, і, ж. (мн. полуни́ці, ни́ць).

1. Трав'яниста багаторічна рослина, яка цвіте білими квіточками і дає їстівні соковиті ягоди.

Спаржа, помідори, суниці, полуниці, синя капуста.., шпінат устеляли грядки, неначе оксамитовий килим (І. Нечуй-Левицький).

2. Рожево-червона кисло-солодка ягода цієї рослини.

Уже полуменіли полуниці На грядці, що торік я засадив (М. Рильський);

// у знач. збірн.

– У мене ж і свіжа полуниця знайдеться .. – Спасибі. – Навіть полуницями не спокушу вас? (М. Стельмах);

* У порівн. Від полум'я з печі бабусині лиця Червоними стали, немов полуниця (М. Коцюбинський).

3. Те саме, що суни́ця.

На цих пролісках росло дуже багато полуниць (О. Стороженко);

Оце поспінуть полуниці, Насуне миру – повен ліс (І. Манжура);

Йде дівча у ліс по полуниці (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. полуниця — -і, ж. (мн. полуниці, -ниць). 1》 Трав'яниста багаторічна рослина, яка цвіте білими квіточками і дає їстівні соковиті ягоди. 2》 Рожево-червона кисло-солодка ягода цієї рослини. || у знач. збірн. 3》 Те саме, що суниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полуниця — полуни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. полуниця — Багаторічна трав'яниста рослина родини розових, поширена в районах з помірним кліматом; вирощують задля соковитих запашних ягід, споживають свіжими і переробленими; плантація п. використовується 3-6 років.  Універсальний словник-енциклопедія
4. полуниця — Полуни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. полуниця — ПОЛУНИ́ЦЯ, і, ж. (мн. полуни́ці, ни́ць). 1. Трав’яниста багаторічна рослина, яка цвіте білими квіточками і дає їстівні соковиті ягоди. Спаржа, помідори, суниці, полуниці, синя капуста.., шпінат устеляли грядки, неначе оксамитовий килим (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах