полупаний

ПОЛУ́ПАНИЙ, а, е, діал.

1. Дієпр. пас. до полупа́ти.

Дрова були не тілько поскидані з воза, але також порубані, полупані і поскладані на купу (І. Франко).

2. у знач. прикм. Який полупався, потріскався; облуплений, потрісканий.

Оселя подірчавіла, покришка на димарі зсунулась, стіни полупані, оббиті... (Панас Мирний);

На порепаному та полупаному віку скрині сяяла ціла картина (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. полупаний — -а, -е, діал. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до полупати. 2》 у знач. прикм. Який полупався, потріскався; облуплений, потрісканий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полупаний — полу́паний дієприкметник порубаний, поколотий діал.  Орфографічний словник української мови
3. полупаний — ПОЛУ́ПАНИЙ, а, е, діал. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до полупа́ти. Дрова були не тілько поскидані з воза, але також порубані, полупані і поскладані на купу (Фр., III, 1950, 142). 2. у знач. прикм. Який полупався, потріскався; облуплений, потрісканий.  Словник української мови в 11 томах