полупанок
ПОЛУ́ПАНОК, нка, ч., розм.
Дрібний поміщик.
Жили вони в селі Одраді, де близько й полупанка не було – саме кріпацтво... (Панас Мирний);
Перед очима ставок унизу, а вгорі над ставком змарнований сад і подвір'я – руйновище старого полупанка Середи (С. Васильченко);
Україна страшного минулого, Україна, поневолена своїми й чужими панами та полупанками, зримо постає перед нами із твору [М. Стельмаха “Хліб і сіль”] (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)