полускатися
ПОЛУ́СКАТИСЯ, ається, док., розм.
Луснути в багатьох місцях.
– Тихоне, Тихоне! .. Ти спиш, а твій млин мелеться, аж стугонить. Мерщій іди та спини, а то до ранку або згорить, або каміння полускається к лихій годині (С. Васильченко);
Іван дивився, як розійшлися кола на воді, як полускалися бульбашки піни... (В. Собко);
// Розтулитися, розпуститися (про пелюстки квіток, бруньки і т. ін.).
Словник української мови (СУМ-20)