полускатися
ПОЛУ́СКАТИСЯ, ається, док., розм. Луснути в багатьох місцях.
— Тихоне, Тихоне!.. Ти спиш, а твій млин мелеться, аж стугонить. Мерщій іди та спини, а то до ранку або згорить, або каміння полускається к лихій годині (Вас., І, 1959, 196);
Іван дивився, як розійшлися кола на воді, як полускалися бульбашки піни… (Собко, Звич. життя, 1957, 133);
// Розтулитися, розпуститися (про пелюстки квіток, бруньки і т. ін.).
Словник української мови (СУМ-11)