полущити
ПОЛУ́ЩИТИ, щу, щиш, док., що.
1. Обчистити від шкаралупи, лузги все або багато чого-небудь.
Я дам йому [Чижу] зернят, він полущить їх у мене на долоні (О. Копиленко).
2. Закінчити лузати все або багато чого-небудь (насіння, горіхи і т. ін.).
Тільки й думала [Мар'я], щоб швидше те насіння полущити (Панас Мирний).
3. також без прям. дод. Розпушити верхній шар ґрунту для збереження вологи і знищення бур'янів.
Гнат поставив сторчма пальці і копнув ними землю, але вогкого шару звідти не добув. – Якби ж було чим полущити, – вирвалось у нього вголос, – то би й зародило! (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)