полюбуватися
ПОЛЮБУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., ким, чим, на кого – що і без дод.
1. Любуватися (у 1 знач.) якийсь час.
Полюбувавшись обновою, Петрик враз затих, зітхнув і почав розстібати сорочку (Ю. Збанацький);
– Хіба піти? – дума [Чіпка]. – Піду... Її не побачу, – на поле полюбуюся... (Панас Мирний).
2. у знач. виг., перев. наказ. сп. полюбу́йся, полюбу́йтеся. Виражає докір, обурення, подив і т. ін.
Сергій Сергійович узяв фотокартку й до дітей: – Щойно я одержав листа з Казахстану .. Полюбуйтеся! – і, посміхаючись у вуса, передав дітям фотокартку (Є. Кравченко);
[Сестра Серахвима:] Полюбуйтеся тепер дочкою своєю! полюбуйтеся черницею, що з козаком намірялась мандрувати... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)