полюбувати
ПОЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., рідко.
1. що. Те саме, що облюбува́ти.
Пані полюбувала мої сани та й купила (Сл. Б. Грінченка).
2. що і без прям. дод. Те саме, що полюбува́тися.
– Сину мій! дитя моє кохане! погуляв би ти в світі, полюбував красу і пишність світову, дознав би втіхи й розкоші сьогосвітньої, та гіркая твоя неволя буде! (Марко Вовчок);
[ПрокіпСвиридович:] Сідайте ж, діти, рядком, а ми на вас полюбуємо ладком (М. Старицький);
Химченко ще трохи повештавсь по місту .. та полюбував, як цікаво перехожі дивляться на його [нього] (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)