полюбовно

ПОЛЮБО́ВНО.

Присл. до полюбо́вний 1.

Докторові Безбородькові дається двадцять чотири години часу від одержання цього листа полагодити справу полюбовно (Ірина Вільде);

[Григор:] Та у мене ж є дитина, жінка... Полюбовно ж ми побралися... (С. Голованівський).

Значення в інших словниках

1. полюбовно — Присл. до полюбовний 1). Розійтися полюбовно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полюбовно — полюбо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. полюбовно — ПОЛЮБО́ВНО. Присл. до полюбо́вний 1. Докторові Безбородькові дається двадцять чотири години часу від одержання цього листа полагодити справу полюбовно (Вільде, Сестри.., 1958, 415); [Григор:] Та у мене ж є дитина, жінка… Полюбовно ж ми побралися… (Голов., Драми, 1958, 355).  Словник української мови в 11 томах