полюбовниця
ПОЛЮБО́ВНИЦЯ, і, ж., розм.
Те саме, що коха́нка 1.
[Палажка:] Ти ж панська полюбовниця, чи зручно ж тобі об Юркові думати? (М. Кропивницький);
Багато енергії, неприємностей, нещастя коштувала йому ця молода, ефектна вдова.., яка нізащо не бажала стати просто полюбовницею матроса, а вимагала церковного шлюбу (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)