полюбовниця

полюбо́вниця

іменник жіночого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. полюбовниця — див. кохана  Словник синонімів Вусика
2. полюбовниця — -і, ж., розм. Те саме, що коханка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полюбовниця — ПОЛЮБО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що коха́нка 1. [Палажка:] Ти ж панська полюбовниця, чи зручно ж тобі об Юркові думати? (М. Кропивницький); Багато енергії, неприємностей, нещастя коштувала йому ця молода, ефектна вдова..  Словник української мови у 20 томах
4. полюбовниця — КОХА́НКА (жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв'язку з чоловіком), ЛЮ́БКА розм., ПОЛЮБО́ВНИЦЯ розм., ПА́СІЯ заст., ЛЮБА́СКА діал. Став вимагати (пан), щоб малював його утриманок, яких було... Ат, що лічити чужих коханок!.. (Вас.  Словник синонімів української мови
5. полюбовниця — Полюбо́вниця, -ці; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. полюбовниця — ПОЛЮБО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що коха́нка 1. [Палажка:] Ти ж панська полюбовниця, чи зручно ж тобі об Юркові думати? (Кроп., III, 1959, 57); Багато енергії, неприємностей, нещастя коштувала йому ця молода, ефектна вдова..  Словник української мови в 11 томах
7. полюбовниця — Полюбовниця, -ці ж. Любовница. Ой поїду я селом-улицею, здибаюсь з полюбовницею. Чуб. V. 91.  Словник української мови Грінченка