1. Словник української мови у 20 томах

полюбовно

ПОЛЮБО́ВНО.

Присл. до полюбо́вний 1.

Докторові Безбородькові дається двадцять чотири години часу від одержання цього листа полагодити справу полюбовно (Ірина Вільде);

[Григор:] Та у мене ж є дитина, жінка... Полюбовно ж ми побралися... (С. Голованівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полюбовно — Присл. до полюбовний 1). Розійтися полюбовно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полюбовно — полюбо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. полюбовно — ПОЛЮБО́ВНО. Присл. до полюбо́вний 1. Докторові Безбородькові дається двадцять чотири години часу від одержання цього листа полагодити справу полюбовно (Вільде, Сестри.., 1958, 415); [Григор:] Та у мене ж є дитина, жінка… Полюбовно ж ми побралися… (Голов., Драми, 1958, 355). Словник української мови в 11 томах