полюбовно
полюбо́вно
Присл. до полюбовний 1). Розійтися полюбовно.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полюбовно — полюбо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- полюбовно — ПОЛЮБО́ВНО. Присл. до полюбо́вний 1. Докторові Безбородькові дається двадцять чотири години часу від одержання цього листа полагодити справу полюбовно (Ірина Вільде); [Григор:] Та у мене ж є дитина, жінка... Полюбовно ж ми побралися... (С. Голованівський). Словник української мови у 20 томах
- полюбовно — ПОЛЮБО́ВНО. Присл. до полюбо́вний 1. Докторові Безбородькові дається двадцять чотири години часу від одержання цього листа полагодити справу полюбовно (Вільде, Сестри.., 1958, 415); [Григор:] Та у мене ж є дитина, жінка… Полюбовно ж ми побралися… (Голов., Драми, 1958, 355). Словник української мови в 11 томах