полюбувати

ПОЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., рідко,

1. перех. Те саме, що облюбува́ти.

Пані полюбувала мої сани та й купила (Сл. Гр.).

2. перех. і неперех., ким, чим, на кого— що і без додатка. Те саме, що полюбува́тися.

— Сину мій! дитя моє кохане! погуляв би ти в світі, полюбував красу і пишність світову, дознав би втіхи й розкоші сьогосвітньої, та гіркая твоя неволя буде! (Вовчок, І, 1955, 27);

[ПрокіпСвиридович:] Сідайте ж, діти, рядком, а ми на вас полюбуємо ладком (Стар., Драм. тв., 1941, 334);

Химченко ще трохи повештавсь по місту .. та полюбував, як цікаво перехожі дивляться на його [нього] (Крим., Вибр., 1965, 333).

Значення в інших словниках

1. полюбувати — -ую, -уєш, док., рідко. 1》 перех. Те саме, що облюбувати. 2》 перех. і неперех., ким, чим, на кого – що і без додатка. Те саме, що полюбуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полюбувати — полюбува́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
3. полюбувати — ПОЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., рідко. 1. що. Те саме, що облюбува́ти. Пані полюбувала мої сани та й купила (Сл. Б. Грінченка). 2. що і без прям. дод. Те саме, що полюбува́тися. – Сину мій! дитя моє кохане!...  Словник української мови у 20 томах
4. полюбувати — ЛЮБУВА́ТИСЯ ким, чим, на кого-що (з насолодою, приємністю дивитися на кого-, що-небудь), МИЛУВА́ТИСЯ ким, чим, з кого-чого, на кого-що, ЛЮБУВА́ТИ ким, чим, за ким-чим, з кого-чого, на кого-що, ТІ́ШИТИСЯ, УТІША́ТИСЯ (ВТІША́ТИСЯ) ким, чим, заст.  Словник синонімів української мови
5. полюбувати — Полюбува́ти, -бу́ю, -єш гл. = уподобати. Пані полюбувала мої сани та й купила. Черниг. у. 2) Полюбоваться на. Він полюбував на неї. Мнж. 19. Дитя моє коханеє! погуляв би в світі, полюбував красу і пишність світову. МВ. І. 44.  Словник української мови Грінченка