полярний
ПОЛЯ́РНИЙ, а, е.
1. Розміщений, розташований біля полюса, в районі полюса.
З усіх зон полярна одержує найменше сонячного світла (з навч. літ.);
Черешня в полярнім краю розцвіла (П. Дорошко);
Вкупі з відважними дослідниками хлопчик переживав цікаві пригоди, боровся з полярною кригою (О. Донченко);
// Власт. місцевості, розташованій біля полюса.
Гули вітри полярні навісні (М. Руденко);
// Який росте або живе в районі полюса.
Тільки плазуча полярна береза стелиться по горбах і болотах та в долинах річок і ручаїв ростуть кущі лози, вільшини і топольника (І. Багмут);
Слід полярної миші супроводив слід лисиці (М. Трублаїні);
// Стос. до діяльності в районі полюса.
В 1937 році на літаках полярної авіації висадилась у районі Північного полюса перша наукова станція на дрейфуючих крижинах (“Північний полюс-1”) (з наук.-попул. літ.);
Дослідники полярної станції “Північний полюс-1” виміряли глибини океану, вивчили погоду (з навч. літ.).
2. перен. Абсолютно протилежний.
Поезія молодого Тичини принципово чужа і, можна сказати, полярна багатослівній фотографічній описовості: вона бере в зображуваних явищах лише найнеобхідніше (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)