полярон

ПОЛЯРО́Н, у, ч., спец.

Квантовий стаціонарний стан електронів у кристалі, коли електрон поляризує навколишнє середовище.

Фундаментальна теорія поляронів (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. полярон — -у, ч., спец. Особливий стан електронів у кристалі, коли електрон поляризує навколишнє середовище.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полярон — поляро́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. полярон — ПОЛЯРО́Н, у, ч., спец. Особливий стан електронів у кристалі, коли електрон поляризує навколишнє середовище. Українські вчені розробили фундаментальну теорію поляронів, яка істотно змінила електронну теорію іонних кристалів (Ком. Укр., 6, 1969, 49).  Словник української мови в 11 томах