Словник української мови у 20 томах

полівка

ПОЛІ́ВКА¹, и, ж.

1. Невеликий, перев. польовий та лісовий гризун, подібний до миші.

Численні миші, полівки, хом'яки, ховрахи та інші гризуни .. знищують багато зерна, овочів, шкодять технічним культурам (з наук. літ.);

Багато мишовидних гризунів зустрічається на полях. Це польова миша.., сіра полівка з порівняно коротким хвостом (з навч. літ.);

Розмножуючись у великій кількості в букових лісах, руді полівки можуть завдавати шкоди розсадникам і сільськогосподарським культурам, що знаходяться в межах лісових масивів (з наук. літ.).

2. розм. Польова газета.

Великою популярністю користуються полівки. В них висвітлюється досвід передовиків (з газ.);

Хто, як не агітатор, допоможе випустити полівку чи сатиричний листок, виготовити плакати, заклики? (з газ.).

3. діал. Рівнина, поле.

Та став же старший брат та середульший На полівку вибігати, на степи високі, На великі дороги розхіднії (з думи).

ПОЛІ́ВКА², и, ж.

Зменш.-пестл. до поло́ва.

Манить так, як горобця на полівку (Номис);

* Образно. – Чув цих студентів у поїзді, як на святки їхали – полівка, свату, а не люди! (Г. Косинка).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. полівка — I -и, ж. 1》 Невеликий, перев. польовий та лісовий гризун, подібний до миші; польова миша. 2》 розм. Польова газета. 3》 діал. Рівнина, поле. II -и, ж. Зменш.-пестл. до полова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полівка — полі́вка 1 іменник жіночого роду, істота дрібний гризун полі́вка 2 іменник жіночого роду полова  Орфографічний словник української мови
  3. полівка — МИ́ША (невеличка тварина ряду гризунів), ПОЛІ́ВКА, НОРИ́ЦЯ (польова та лісова); ЛЕ́МІНГ (полярний гризун). На розгілці лозини сидить і тремтить польова миша (О.  Словник синонімів української мови
  4. полівка — ПОЛІ́ВКА¹, и, ж. 1. Невеликий, перев. польовий та лісовий гризун, подібний до миші. Численні миші, полівки, хом’яки, ховрахи та інші гризуни.. знищують багато зерна, овочів, шкодять технічним культурам (Корисні птахи..  Словник української мови в 11 томах
  5. полівка — Полівка, -ки ж. 1) ум. отъ полова. Манить так, як горобця на полівку. Ном. № 3098. 2) Равнина, поле. То став же брат старший та середульший на полівку ізбігати, на степи високі, на великі дороги росхіднії. АД. І. 116.  Словник української мови Грінченка