полівка
Полівка, -ки
ж.
1) ум. отъ полова. Манить так, як горобця на полівку. Ном. № 3098.
2) Равнина, поле. То став же брат старший та середульший на полівку ізбігати, на степи високі, на великі дороги росхіднії. АД. І. 116.
Словник української мови Грінченка