поліг

По́ліг, -логу

м.

1) Низменное мѣсто у рѣки.

2) = покіс. Шух. І. 170.

Значення в інших словниках

1. поліг — див. низовина  Словник синонімів Вусика
2. поліг — -логу, ч. 1》 діал. Низовинна рівнина. 2》 діал. Покіс. 3》 рідко. Те, чим закривають що-небудь, завішуючи або покриваючи його; запинало.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поліг — полі́г 1 іменник чоловічого роду рівнина; покіс діал. полі́г 2 іменник чоловічого роду запинало рідко  Орфографічний словник української мови
4. поліг — ПОЛІ́Г, ло́гу, ч. 1. діал. Низовинна рівнина. Як би щасливу дорогу Вибрати з трьох, що лягли по пологу? (Я. Щоголів). 2. діал. Покіс. Вже скосили траву, і з її пологів ішов отой густий, вогкий запах гірських цвітів (І. Франко). 3. рідко.  Словник української мови у 20 томах
5. поліг — ПОКІ́С (смуга скошеної трави, збіжжя і т. ін.), ПОЛІ́Г діал. Вже ось кілька днів зустрічають лісняківці схід сонця в степу на гарячих покосах (І. Цюпа); Передзвонили коси толічками, царинками, пологи умережили вбочча.. (Г. Хоткевич).  Словник синонімів української мови
6. поліг — ПОЛІ́Г, ло́гу, ч. 1. діал. Низовинна рівнина. Як би щасливу дорогу Вибрати з трьох, що лягли по пологу? (Щог., Поезії, 1958, 425). 2. діал. Покіс. Вже скосили траву, і з її пологів ішов отой густий, вогкий запах гірських цвітів (Фр., III, 1950, 85).  Словник української мови в 11 томах