поліг
ПОЛІ́Г, ло́гу, ч.
1. діал. Низовинна рівнина.
Як би щасливу дорогу Вибрати з трьох, що лягли по пологу? (Я. Щоголів).
2. діал. Покіс.
Вже скосили траву, і з її пологів ішов отой густий, вогкий запах гірських цвітів (І. Франко).
3. рідко. Те, чим закривають що-небудь, завішуючи або покриваючи його; запинало.
В одкинутий поліг намету ввірвався вітер (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)