поліняччя

ПОЛІНЯ́ЧЧЯ, я, с.

Збірн. до поліня́ка.

– Як напалиш березовим поліняччям – один смак у хліба, а коли торфом, то вже не те (Є. Гуцало);

* У порівн. – От коли б ви, Якиме Івановичу, були лікарем, я знаю, .. не лежали б отут [в санаторії] люди поліняччям (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. поліняччя — -я, с. Збірн. до поліняка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поліняччя — поліня́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. поліняччя — ПОЛІНЯ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до поліня́ка. — Як напалиш березовим поліняччям — один смак у хліба, а коли торфом, то вже не те (Гуц., Скупана.., 1965, 8); *У порівн. — От коли б ви, Якиме Івановичу, були лікарем, я знаю,.. не лежали б отут [в санаторії] люди поліняччям (Збан., Сеспель, 1961, 79).  Словник української мови в 11 томах