полірований
ПОЛІРО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до полірува́ти.
Блищала полірована під явір лава присяжних суддів, мов дзеркало (І. Франко);
* Образно. Учні уважно оглядали жовтий, полірований дощами й вітрилами хрест (Є. Кравченко);
// у знач. прикм.
Моряки подарували щасливим батькам гарненьку поліровану колиску роботи корабельного тесляра (З. Тулуб);
Кімната обставлена міськими меблями; полірована дзеркальна шафа переблискується з нікелевим ліжком (І. Волошин);
* Образно. Навіть поліровану лисину і провінціальні вуса простила б Максиму Ганна Дмитрівна (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)