полірований

ПОЛІРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полірува́ти.

Блищала полірована під явір лава присяжних суддів, мов дзеркало (Фр., VI, 1951, 266);

*Образно. Учні уважно оглядали жовтий, полірований дощами й вітрилами хрест (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 16);

// У знач. прикм.

Моряки подарували щасливим батькам гарненьку поліровану колиску роботи корабельного тесляра (Тулуб, В степу.., 1964, 343);

Кімната обставлена міськими меблями; полірована дзеркальна шафа переблискується з нікелевим ліжком (Вол., Місячне срібло, 1961, 200);

*Образно. Навіть поліровану лисину і провінціальні вуса простила б Максиму Ганна Дмитрівна (Коп., Дуже добре, 1937, 27).

Значення в інших словниках

1. полірований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до полірувати. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полірований — поліро́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. полірований — ПОЛІРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до полірува́ти. Блищала полірована під явір лава присяжних суддів, мов дзеркало (І. Франко); * Образно. Учні уважно оглядали жовтий, полірований дощами й вітрилами хрест (Є. Кравченко); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. полірований — Поліро́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)