поліритмія

ПОЛІРИТМІ́Я, ї, ж., муз. Одночасне поєднання в музичному творі кількох ритмів.

Поліфонія, поліритмія й елементи політональності стають невід’ємними ознаками музики В. Губаренка (Мист., 4, 1964, 24).

Значення в інших словниках

1. поліритмія — -ї, ж., муз. Одночасне поєднання в музичному творі двох або кількох ритмів із різною кількістю долей у такті, або різних ритмічних фігур (напр., квартолей з тріолями).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поліритмія — (від гр. poly — багато і ритм) — поєднання в одночассі двох і більше ритмічних рисунків, що не співпадають, необхідна умова поліфонії.  Словник-довідник музичних термінів
3. поліритмія — поліритмі́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. поліритмія — ПОЛІРИТМІ́Я, ї, ж., муз. Одночасне поєднання в музичному творі кількох ритмів. Поліфонія, поліритмія й елементи політональності стають невід'ємними ознаками музики В. Губаренка (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах