полірований
ПОЛІРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полірува́ти.
Блищала полірована під явір лава присяжних суддів, мов дзеркало (Фр., VI, 1951, 266);
*Образно. Учні уважно оглядали жовтий, полірований дощами й вітрилами хрест (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 16);
// У знач. прикм.
Моряки подарували щасливим батькам гарненьку поліровану колиску роботи корабельного тесляра (Тулуб, В степу.., 1964, 343);
Кімната обставлена міськими меблями; полірована дзеркальна шафа переблискується з нікелевим ліжком (Вол., Місячне срібло, 1961, 200);
*Образно. Навіть поліровану лисину і провінціальні вуса простила б Максиму Ганна Дмитрівна (Коп., Дуже добре, 1937, 27).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полірований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до полірувати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полірований — поліро́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- полірований — ПОЛІРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до полірува́ти. Блищала полірована під явір лава присяжних суддів, мов дзеркало (І. Франко); * Образно. Учні уважно оглядали жовтий, полірований дощами й вітрилами хрест (Є. Кравченко); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- полірований — Поліро́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)