політехнічний
ПОЛІТЕХНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Пов'язаний з вивченням і застосуванням різних галузей техніки.
По закінченні десятого класу Поля поїхала до рідного міста, щоб поступити там в політехнічний інститут (П. Автомонов).
2. Стос. до політехнізму.
Загальноосвітні предмети діти вивчають у середніх політехнічних школах (з наук. літ.);
В останні роки в зв'язку із запровадженням політехнічного навчання розширилась тематика досліджень з проблем розуміння (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)