політехнічний
ПОЛІТЕХНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Пов'язаний з вивченням і застосуванням різних галузей техніки.
По закінченні десятого класу Поля поїхала до рідного міста, щоб поступити там в політехнічний інститут (П. Автомонов).
2. Стос. до політехнізму.
Загальноосвітні предмети діти вивчають у середніх політехнічних школах (з наук. літ.);
В останні роки в зв'язку із запровадженням політехнічного навчання розширилась тематика досліджень з проблем розуміння (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- політехнічний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з вивченням і застосуванням різних галузей техніки. Політехнічний інститут. 2》 Стос. до політехнізму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- політехнічний — політехні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- політехнічний — політехні́чний (від полі... і техніка) пов’язаний з вивченням і застосуванням різних галузей техніки; ¤ п-е навчання – система шкільного навчання, яка знайомить у теорії і на практиці з усіма головними галузями виробництва і поєднується з трудовим вихованням і професійною орієнтацією учнів. Словник іншомовних слів Мельничука
- політехнічний — Політехні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- політехнічний — ПОЛІТЕХНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний з вивченням і застосуванням різних галузей техніки. По закінченні десятого класу Поля поїхала до рідного міста, щоб поступити там в політехнічний інститут (Автом., Щастя.., 1959, 8). 2. Стос. до політехнізму. Словник української мови в 11 томах