1. Словник української мови в 11 томах

політехнічний

ПОЛІТЕХНІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Пов’язаний з вивченням і застосуванням різних галузей техніки.

По закінченні десятого класу Поля поїхала до рідного міста, щоб поступити там в політехнічний інститут (Автом., Щастя.., 1959, 8).

2. Стос. до політехнізму.

Загальноосвітні предмети діти вивчають у середніх політехнічних школах (Мист., 1, 1966, 22);

Питання про політехнічну освіту вирішене, в основному, нашою програмою партії.. (Ленін, 42, 1974, 310);

В останні роки в зв’язку із запровадженням політехнічного навчання розширилась тематика досліджень з проблем розуміння (Рад. психол. наука.., 1958, 408).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. політехнічний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з вивченням і застосуванням різних галузей техніки. Політехнічний інститут. 2》 Стос. до політехнізму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. політехнічний — політехні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. політехнічний — ПОЛІТЕХНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з вивченням і застосуванням різних галузей техніки. По закінченні десятого класу Поля поїхала до рідного міста, щоб поступити там в політехнічний інститут (П. Автомонов). 2. Стос. до політехнізму. Словник української мови у 20 томах
  4. політехнічний — політехні́чний (від полі... і техніка) пов’язаний з вивченням і застосуванням різних галузей техніки; ¤ п-е навчання – система шкільного навчання, яка знайомить у теорії і на практиці з усіма головними галузями виробництва і поєднується з трудовим вихованням і професійною орієнтацією учнів. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. політехнічний — Політехні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)