поліття
ПОЛІ́ТТЯ, я, с.
1. Сприятливі умови, сприятлива погода.
Як сніг випаде, тоді поліття ходити на зайців (Сл. Б. Грінченка);
Треба було б угноїти цю латку, але де брати і ту худобу, і той гній. Одна надія на поліття (М. Стельмах);
// Урожайне літо; врожай.
Сього року поліття на ваш огород (Сл. Б. Грінченка);
– Ти в мене і торік пророкувала гарне поліття (Марко Вовчок);
Іній – передвісник поліття на жито, пшеницю і всяку пашницю (з газ.);
* Образно. На юних геніїв значно вбогіше поліття у музиці. І тут частенько буває так, що квітка зацвітає гоже, але плоду не приносить (з наук.-попул. літ.).
2. діал. Поління (див. полі́ння¹).
З пагорба на долину прибережною стежкою сходили дівчата кукурудзяної ланки: вони, по звичаю, пустували, наче не з поліття йшли, а з гулянки (І. Волошин).
3. діал. Бур'ян, який треба виполювати.
Поліття вже наросло (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)