поліхромія
ПОЛІХРОМІ́Я, ї, ж., спец.
Багатобарвність творів образотворчого мистецтва.
Характерною особливістю тогочасних [III ст. до н. е. і перших століть н. е.] пам'яток є поліхромія, тобто тенденція до створення яскравих, пишнобарвних поєднань (з наук.-попул. літ.);
// Багатобарвне фарбування.
Найпростішим засобом рішення вікон при відсутності наличників або завершення вікна є поліхромія (з наук.-попул. літ.);
Вікна [східноукраїнського житла] здебільшого мали віконниці, оздоблені різьбою і поліхромією (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)