поліхромія

ПОЛІХРОМІ́Я, ї, ж., спец.

Багатобарвність творів образотворчого мистецтва.

Характерною особливістю тогочасних [III ст. до н. е. і перших століть н. е.] пам'яток є поліхромія, тобто тенденція до створення яскравих, пишнобарвних поєднань (з наук.-попул. літ.);

// Багатобарвне фарбування.

Найпростішим засобом рішення вікон при відсутності наличників або завершення вікна є поліхромія (з наук.-попул. літ.);

Вікна [східноукраїнського житла] здебільшого мали віконниці, оздоблені різьбою і поліхромією (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поліхромія — поліхромі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. поліхромія — ПОЛІХРОМІ́Я, ї, ж., спец. Багатобарвність творів образотворчого мистецтва. Характерною особливістю тогочасних [III ст. до н. е. і перших століть н. е.] пам’яток є поліхромія, тобто тенденція до створення яскравих, пишнобарвних поєднань (Наука.. Словник української мови в 11 томах
  3. поліхромія — (грец.) Багатоколірність, яка була притаманна більшості творів мистецтва всіх часів і народів. Архітектура і монументальне мистецтво
  4. поліхромія — -ї, ж. Багатобарвність творів образотворчого мистецтва. || Багатобарвне фарбування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поліхромія — поліхромі́я (від полі... і ...хромія) 1. Багатобарвність мистецьких творів – скульптурних, архітектурних, ужиткових. 2. Друкування кількома фарбами. Словник іншомовних слів Мельничука