помацки

ПО́МАЦКИ, присл.

Те саме, що навпо́мацки.

Світло всюди було потушено вже, і нам помацки довелося простувати до кухні (Панас Мирний);

Ольга дмухнула на свічку, повернулася і помацки пішла до своїх кімнат (І. Микитенко);

Дем'ян голився помацки, в темноті (Ю. Смолич);

* Образно. Чогось там вітер помацки шукав (П. Дорошко).

Значення в інших словниках

1. помацки — по́мацки прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. помацки — пр., навпомацки, навполапки, полапки, полапцем.  Словник синонімів Караванського
3. помацки — див. навмання  Словник синонімів Вусика
4. помацки — присл. Те саме, що навпомацки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. помацки — НАВПО́МАЦКИ (НАПО́МАЦКИ) (за допомогою дотику, обмацуючи, не бачачи при цьому нічого), ПО́МАЦКИ, ПО́ЛАПКИ розм., О́БМАЦКИ рідко, ПО́ЛАПЦЕМ рідко. Він навпомацки дійшов до задвіркових дверей, одчинив і вискочив у садок (І.  Словник синонімів української мови
6. помацки — По́мацки, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. помацки — ПО́МАЦКИ, присл. Те саме, що навпо́мацки. Світло всюди було потушено вже, і нам помацки довелося простувати до кухні (Мирний, IV, 1955, 346); Ольга дмухнула на свічку, повернулася і помацки пішла до своїх кімнат (Мик.  Словник української мови в 11 томах
8. помацки — По́мацки нар. Ощупью. Помацки... дверей шукають. Г. Барв. 286. Гіркий світ: тато і мама осліп, а діти помацки ходять. Ном. № 9229.  Словник української мови Грінченка