помертвіти
ПОМЕРТВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Утратити ознаки життя; завмерти, заціпеніти.
Гершко осмілився і ще дужче закричав. Але раптом замовк, помертвів. До його носа донісся запах диму (І. Франко);
– Приходить дядько Ларивон, сумний такий, і каже: “Німці Василька впіймали”. Я помертвів (Ю. Збанацький);
Марта помертвіла, далі схопилась: – Нечипоре, що тобі? Бог з тобою!.. (Грицько Григоренко);
// Стати мертвотно-блідим.
Очі її закрились, лице помертвіло (Панас Мирний);
// Утратити чутливість, рухомість; заніміти (про частини тіла).
В неї все помертвіло від тих слів (П. Загребельний).
2. Утратити свіжість; зів'янути.
Деревце помертвіло.
3. Стати пустельним, безлюдним.
Помертвіли вулиці.
4. Утратити яскравість; потьмяніти.
Словник української мови (СУМ-20)