помилування

ПОМИ́ЛУВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. поми́лувати 1.

Зрадникам народу нема помилування – ні їм, ні роду (прислів'я);

– Мене радять, – казав пацанок [хлопчак] з дитячим довір'ям, – щоб я послав прохання до цариці про помилування (С. Васильченко);

Рєпніна була надійним другом. Не побоялася вона написати Орлову, добиваючись помилування або принаймні дозволу йому [Т. Г. Шевченку] малювати (З. Тулуб).

2. Рішення про звільнення від кари або про пом'якшення покарання за злочин.

[Меланка:] В мене ж наказ – помилування Свічці – І цей огонь, дивись, я донесла (І. Кочерга);

– Он, кажуть, помилування уже оголосили для тих, хто добровільно вийде з лісів (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. помилування — поми́лування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. помилування — АМНЕСТІЯ, г. уласкавлення.  Словник синонімів Караванського
3. помилування — -я, с. 1》 Дія за знач. помилувати 1). 2》 Рішення про звільнення від кари або про пом'якшення покарання за злочин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. помилування — ПОМИ́ЛУВАННЯ (скасування чи пом'якшення кари), ПРОЩЕ́ННЯ, АМНІ́СТІЯ юр., ПОЩА́ДА заст. — Он, кажуть, помилування уже оголосили для тих, хто добровільно вийде з лісів (О.  Словник синонімів української мови
5. помилування — Поми́лування, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. помилування — ПОМИ́ЛУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. поми́лувати 1. Зрадникам народу нема помилування-ні їм, ні роду (Укр.. присл.., 1955, 414); — Мене радять, — казав пацанок з дитячим довір’ям, — щоб я послав прохання до цариці про помилування (Вас.  Словник української мови в 11 томах
7. помилування — Помилува́ння, -ня с. Помилованіе; пощада. З мого рятування не буде помилування. Ком. II. № 934.  Словник української мови Грінченка