помилування —
поми́лування іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
помилування —
-я, с. 1》 Дія за знач. помилувати 1). 2》 Рішення про звільнення від кари або про пом'якшення покарання за злочин.
Великий тлумачний словник сучасної мови
помилування —
ПОМИ́ЛУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. поми́лувати 1. Зрадникам народу нема помилування – ні їм, ні роду (прислів'я); – Мене радять, – казав пацанок [хлопчак] з дитячим довір'ям, – щоб я послав прохання до цариці про помилування (С.
Словник української мови у 20 томах
помилування —
ПОМИ́ЛУВАННЯ (скасування чи пом'якшення кари), ПРОЩЕ́ННЯ, АМНІ́СТІЯ юр., ПОЩА́ДА заст. — Он, кажуть, помилування уже оголосили для тих, хто добровільно вийде з лісів (О.
Словник синонімів української мови
помилування —
Поми́лування, -ння, -нню, в -нні
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
помилування —
ПОМИ́ЛУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. поми́лувати 1. Зрадникам народу нема помилування-ні їм, ні роду (Укр.. присл.., 1955, 414); — Мене радять, — казав пацанок з дитячим довір’ям, — щоб я послав прохання до цариці про помилування (Вас.
Словник української мови в 11 томах
помилування —
Помилува́ння, -ня с. Помилованіе; пощада. З мого рятування не буде помилування. Ком. II. № 934.
Словник української мови Грінченка