помовка

ПОМО́ВКА, и, ж.

1. Розмова, згадка про кого-, що-небудь.

Про вовка помовка, а чорт пана несе (приказка).

2. Недоброзичливе обговорення, осуд чиєї-небудь поведінки, чиїхсь учинків, дій і т. ін.

[Андрій:] Вже пішла помовка про мене по хуторах, що... нібито я вчусь читати (М. Кропивницький);

Дуже вона любила мене. І не боялась нічого: ні дідька, ні вовка, ні людської помовки (І. Муратов).

Значення в інших словниках

1. помовка — помо́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. помовка — див. приказка  Словник синонімів Вусика
3. помовка — -и, ж. 1》 Розмова, згадка про кого-, що-небудь. 2》 Недоброзичливе обговорення чиєї-небудь поведінки, чиїхсь учинків, дій і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. помовка — ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн.  Словник синонімів української мови
5. помовка — ПОМО́ВКА, и, ж. 1. Розмова, згадка про кого-, що-небудь. Про вовка помовка, а чорт пана несе (Укр. присл.., 1955, 9); Хіба не часто так буває в житті, що подумаєш про людину, а вона вже й на порозі?...  Словник української мови в 11 томах
6. помовка — Помовка, -ки ж. 1) Пословица, поговорка. 2) Разговоръ, рѣчь. На вовка помовка, а злодій кобилу вкрав. Ном. О вовку помовка. Чуб. І. 240.  Словник української мови Грінченка