помолитися

ПОМОЛИ́ТИСЯ, молю́ся, мо́лишся, док.

1. Док. до моли́тися 1.

Встали сіромахи, Помолились на схід сонця, Пішли понад шляхом (Т. Шевченко);

Прибирай, стара, у хаті, Помолися Богу, Та й виходь мерщій стрівати Сина на дорогу (Я. Щоголів);

Семен помолився до неба, загорнувсь у свиту і заснув (М. Коцюбинський);

Потім мати каже: “Помолися, сину, Богу, і він тобі щастя в дорозі пошле” (Григорій Тютюнник);

* Образно. Вирядили ми свого батенька в далеку дорогу, А за його Україна-ненька помолиться Богу (Леся Українка).

2. Молитися якийсь час.

– Дай же мені хоть часинку Богу помолитись!.. (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. помолитися — помоли́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помолитися — [помолитиес'а] -моул'ус'а, -олиес':а, -олиец':а, -ол'ац':а; нак. -лис'а, -моул'іц':а  Орфоепічний словник української мови
3. помолитися — -молюся, -молишся, док. 1》 Док. до молитися 1). 2》 Молитися якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. помолитися — як Бо́гу (Бо́гові) моли́тися / помоли́тися. Приємно, радісно, легко і т. ін. (щось робити). Та це їй як Богові молитися (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
5. помолитися — ПОМОЛИ́ТИСЯ, молю́ся, мо́лишся, док. 1. Док. до моли́тися 1. Полічили, що достали, встали сіромахи, Помолились на схід сонця, Пішли понад шляхом (Шевч., І, 1951, 47); Прибирай, стара, у хаті, Помолися богу, Та й виходь мерщій стрівати Сина на дорогу (Щог.  Словник української мови в 11 томах
6. помолитися — Помоли́тися, -лю́ся, -лишся гл. Помолиться. Встали вони, помолились Богу, і стало світати. Рудч. Ск. І. 120.  Словник української мови Грінченка