помолець

ПОМО́ЛЕЦЬ, льця, ч.

Той, хто привіз до млина молоти зерно.

Поки що на легшій роботі [Дмитро], комірником у млині. Навіть Сергієві видно, як нудьгує він на ній. Від того чіпляється до всіх, свариться з помольцями (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. помолець — помо́лець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. помолець — -льця, ч. Той, хто привіз до млина молоти зерно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помолець — ПОМО́ЛЕЦЬ, льця, ч. Той, хто привіз до млина молоти зерно. Поки що на легшій роботі [Дмитро], комірником у млині. Навіть Сергієві видно, як нудьгує він на ній. Від того чіпляється до всіх, свариться з помольцями (Мушк., Чорний хліб, 1960, 67).  Словник української мови в 11 томах