помутніти
ПОМУТНІ́ТИ, і́є, док.
1. Стати каламутним, непрозорим.
Вода помутніла;
// Стати менш яскравим.
Потроху весняне сонце помутніло і не так нахабно заглядало в вікно (Ю. Яновський).
2. Стати невиразним, розгубленим (про очі, погляд і т. ін.).
Лев-дідуган на світі довго жив .. І ноги трусяться, і очі помутніли, – Зовсім нікчемний став (Л. Глібов);
Оченята його помутніли і бачили гірше (В. Собко).
3. перен. Втратити ясність, чіткість, гостроту (про розум, свідомість і т. ін.).
4. перен. Втратити виразність, чіткі обриси.
І помутнів йому світ (Яків Баш).
◇ (1) Помутні́ло / мутні́є в оча́х у кого, кому і без дод., безос. – хтось перебуває в стані запаморочення, близькому до непритомності; недобре комусь.
Коли побачив [Кузьма], що Василька нема вже в балці й попереду вже не видно, у нього помутніло в очах (П. Панч);
Тетяна Павлівна зблідла. В очах помутніло (І. Цюпа);
Помутні́ло в голові́.
Остапові помутніло в голові, корчі зводили руки, забило дух (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)