помщатися
ПОМЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОМСТИ́ТИСЯ, мщу́ся, мсти́шся, док., за кого – що, на кому – чому, над ким – чим, кому і без дод.
Здійснювати помсту над ким-, чим-небудь; мститися.
[Самрось:] Оженили мене і, як у того Самсона, половину сили відняли... От я й б'ю Зіньку, б'ю анахтему, на ній помщаюсь!.. (М. Кропивницький);
[Настя:] За нещастя моїх дітей, за нещастя України! Я над вами помстилася! (І. Нечуй-Левицький);
Вона рішуче просила пустити її за лінію фронту, в партизани, дати їй можливість помститися за батька (О. Донченко);
Видко, хтось помстився – пустив “червоного півня” [панові] (А. Головко);
* Образно. Кераміка, – напрочуд веселий матеріал, – помщається митцеві, який недооцінює його властивості (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)