поміняти

ПОМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що.

1. Віддавши, одержати натомість кого-, що-небудь; обміняти.

– Поміняйте зі мною свою одежу. – А дід мав подерту одежу, каже: – Хлопче, говориш зі мною на сміх (з казки);

// Замість одного дати щось інше.

Мірошниченко одвертається від Полікарпа, і в того відразу жалісніє обличчя: розсердився, гляди, ще й поміняє завтра землю (М. Стельмах);

// Ненароком або навмисне замість своєї взяти таку саму чужу річ.

Поміняти шапку.

2. Використати, вжити, взяти і т. ін. натомість таке саме інше; замінити.

[Романюк:] Ніяк не зберусь поміняти окуляри, очі болять (О. Корнійчук);

– Я давно мрію поміняти своє ім'я (С. Журахович).

3. Здійснити обмін валюти, одержавши замість грошових знаків однієї держави грошові одиниці іншої.

Поміняти долари на гривні;

// Одні грошові купюри або монети замінити на інші, дрібніші відповідної вартості; розміняти.

Поміняти десять гривень.

Значення в інших словниках

1. поміняти — поміня́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поміняти — -яю, -яєш, док., перех. 1》 Віддавши, одержати натомість кого-, що-небудь; обміняти. || Ненароком або навмисне замість своєї взяти таку саму чужу річ. Поміняти шапку. 2》 Використати, вжити, взяти і т. ін. натомість таке саме інше; замінити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поміняти — міня́ти / поміня́ти (проміня́ти, ви́міняти і т. ін.) ши́ло на шва́йку (на ми́ло, на мотови́ло), жарт. Замість того, що було, одержувати майже таке саме, не краще або ще гірше; прогадувати, програвати. — Куди переводитесь? До іншої сільської школи?...  Фразеологічний словник української мови
4. поміняти — МІНЯ́ТИ (віддаючи, одержувати натомість; брати одне замість одного тощо); ОБМІ́НЮВАТИ, ПРОМІ́НЮВАТИ, РОЗМІ́НЮВАТИ, ЗАМІНЯ́ТИ (ЗАМІ́НЮВАТИ), ЗМІ́НЮВАТИ (ЗМІНЯ́ТИ) (брати, використовувати одне замість одного)...  Словник синонімів української мови
5. поміняти — ПОМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. 1. Віддавши, одержати натомість кого-, що-небудь; обміняти. — Поміняйте зі мною свою одежу. — А дід мав подерту одежу, каже: — Хлопче, говориш зі мною на сміх (Казки Буковини..  Словник української мови в 11 томах
6. поміняти — Поміняти, -ня́ю, -єш гл. Обмѣнять (во множествѣ). Він свої коні на ярмарку поміняв: гарні оддав, а погані взяв та ще й додачі циганам дав. Черниг. у.  Словник української мови Грінченка