помісниця

ПОМІ́СНИЦЯ, і, ж., розм.

Збита з дощок нижня частина воза, гарби і т. ін.; днище.

– А ви, Левку, панський ліс крали? – помітив [Яків] на помісниці шматки кори (М. Стельмах);

Він [Левко] вискочив на воза, міцно став на помісницю і погнав коней додому (М. Стельмах).